Повернутися на
ГоловнуПовернутися на початок розділу
Історія спеційВірмени в ГаличиніПерші масові хвилі розсіювання в історії Вірменії відбулися в
XI ст., після розпаду останнього вірменського царства на Вірменському плато. Після пограбування сельджуками столиці Вірменського царства Баградітів (885-1045) Ані в
1045 році велика кількість вірмен втекла до генуезьких «морських торговельних діаспор» Криму на північних берегах Чорного моря, де вони заснували жваві колонії в Каффі (сьогодні – Феодосія), Тані (сьогодні – місто Азов у Ростовській області рф), і, пізніше, далі на північ у Кам’янці в середньовічній Польщі (сьогодні – місто у Берестейській області Білорусі).
З Криму вірменські купці мігрували на північ до Галичини, де наприкінці
XIII ст. і особливо в
XIV ст. століттях вони вже осіли в значній кількості в українському місті
Львові (заснованому у 1231-1235 роках королем Данилом Галицьким, з 1272 року – столиці Галицько-Волинського князівства).
1353-1356 року король Польщі (яка захопила Львівську і Перемишльську землі 1340 року) Казимир ІІІ Великий надав
Львову «маґдебурзьке» право самоврядування з особливим привілеєм
вірменським купцям.
Коли османи захопили Крим у
1475 році, вірменські біженці з цього півострова мігрували на землі Східної та Центральної Європи та оселилися в Молдавії і Трансильванії (історична область сучасної Румунії). Ці колонії мали стати важливими транзитними станціями (поселеннями) для мереж торговельної діаспори XVII та XVIII ст. Приблизно в цей же час у Константинополі була створена вірменська громада. Патріархат був заснований там у 1461 році, коли вірменам Бурси було запропоновано оселитися в новій столиці Османської імперії. Починаючи з XV і XVI ст., вірмени також відігравали важливу роль як купці та дипломати в Абіссінії, нині Ефіопії.
(Себух Асланян. Торгова діаспора проти колоніальної держави: Вірменські торговці, Англійська Ост-Індська компанія та Високий суд Адміралтейства в Лондоні, 1748-1752 рр.)
Повернутися на початок розділу
Історія спеційПовернутися на
Головну